Особливості та умови укладення шлюбу неповнолітніми

На міжнародному рівні право на шлюб закріплено у ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, відповідно до якої чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати родину.

Ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що шлюбом є  сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 22 СК України шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Проте останнім часом все частіше трапляються випадки, коли молоді люди приймають рішення зареєструвати шлюб до досягнення ними встановленого законодавством шлюбного віку.

У такому разі для отримання неповнолітніми права на шлюб, їм необхідно звернутися до суду. Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 СК України за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Згідно ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) справи про надання права на шлюб розглядаються у порядку окремого провадження.

Проте, на відміну від більшості інших категорій справ, що розглядаються в порядку окремого провадження, ЦПК України точно не встановлюється підсудність справ про надання права на шлюб, зміст заяви, зміст рішення, порядок відкриття провадження по справі та розгляд справи.

Тож заява про надання права на шлюб повинна відповідати вимогам, передбаченим ст.175 ЦПК України. Разом з тим, у заяві про надання права на шлюб необхідно зазначити прізвище, ім’я, по батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу.

Також у заяві про надання права на шлюб доцільно викласти обставини, які обґрунтовують відповідність укладення шлюбу інтересам неповнолітньої особи. До таких обставин можна віднести, зокрема, фактичне створення сім’ї, народження в такій сім’ї дитини, вагітність неповнолітньої жінки.

П. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що до участі в таких справах залучаються один або обоє батьків (усиновлювачів) неповнолітньої особи, піклувальник, особа, з якою передбачається реєстрація шлюбу, а також інші заінтересовані особи.

При цьому заперечення батьків (піклувальників) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки головним критерієм для задоволення заяви про надання права на шлюб є встановлення судом факту про відповідність такого права інтересам заявника.

Із набранням рішенням суду по такій справі законної сили, особа набуває право на шлюб, внаслідок чого може зареєструвати його із конкретною людиною, зазначеною в судовому рішенні.

Полтавський місцевий центр з надання БВПД