Декларація про державний суверенітет України – 30-та річниця з дня проголошення

16 липня 1990 року сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

Історичне значення Декларації полягає в тому, що вона визначила основні напрямки внутрішньої й зовнішньої політики, економічного розвитку й державного будівництва нашої країни. Цей документ став правовим фундаментом для Конституції, законів України, для визначення позиції республіки при укладенні міжнародних угод. В основі Декларації лежать демократичні традиції українського народу, які розвивалися протягом століть.

Декларація про державний суверенітет не мала статусу конституційного акта й тому залишилася планом на майбутнє. Дата прийняття Декларації про державний суверенітет України була оголошена Днем незалежності України. Однак згодом святкування перенесли на 24 серпня, адже саме в цей день 1991 року Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України й остаточно вивела державу зі складу СРСР.

Нагадаємо основні положення Декларації:

•  народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей;

• закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;

•  поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

•  виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

• самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;

•  миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;

•  визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими;

•  гарантія права на вільний національно¬культурний розвиток;

• необхідність піклуватися про задоволення національно¬культурних потреб українців за межами Республіки.

Відповідно територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід’ємні права і свободи людини. Передбачалося створення власних збройних сил. Україна брала зобов’язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Одним із ключових пунктів стала «Екологічна безпека», відтак передбачалося створення національної комісії для радіаційного захисту населення, що було необхідно у зв’язку з аварією на ЧАЕС. Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України.