Сімейні форми виховання

Фото без опису

Сімейний патронат

У світі робота патронатними прийомними батьками – це поширена і дуже почесна практика. Патронатні батьки проходять спеціальну підготовку – навчальний курс, який дозволяє опанувати всі нюанси роботи з дітьми, які через складні життєві обставини не можуть бути з рідними мамою і татом.

Що таке сімейний патронат?

Патронат над дитиною (далі - сімейний патронат) – це: тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.

Яка мета сімейного патронату?

Метою сімейного патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості – вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.

Чому ця послуга потрібна саме сьогодні?

Враховуючи нинішню ситуацію в Україні, послуга сімейного патронату набуває ще більшої актуальності.

Що це дасть для дитини: безпеку, догляд, виховання та реабілітацію дитини в умовах сім’ї, підтримане спілкування з рідними; а в разі неможливості повернення до біологічної родини – пошук для дитини нової сім’ї.

Що це дасть батькам дитини: можливість усунути складні життєві обставини, вирішити наявні проблеми, отримати професійний соціальний супровід, що загалом сприятиме підвищенню батьківського потенціалу та воз’єднанню родини;

Хто такий патронатний вихователь?

Патронатний вихователь – особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї

Діти яких категорій можуть бути влаштовані під патронат?

До сім’ї патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які потрапили в складні життєві обставини, а саме:

новонароджені діти, залишені в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, або яких відмовилися забрати батьки чи інші родичі;

підкинуті, знайдені діти;

безпритульні діти;

діти з сімей, в яких існує загроза їх життю та здоров‘ю;

діти, які зазнали насильства, жорстокого поводження;

діти, батьки або особи, які їх заміняють, померли, безвісно відсутні;

діти, переміщені із тимчасово окупованої території, або району проведення бойових дій в зоні ООС;

інші діти, які за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім‘ї або їхні батьки чи особи, які їх заміняють, не можуть піклуватись про них.

Одночасно під патронат (в одну патронатну сім’ю) влаштовується виключно один випадок: діти (не залежно від їх кількості), які є братами-сестрами, або до влаштування під патронат проживали в одній родині.

Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?

До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років.

Хто може бути ініціатором влаштування дитини під патронат?

Ініціатором влаштування дитини під патронат можуть бути:

батьки чи один із батьків дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах;

сама дитина;

соціальний працівник, який супроводжує сім’ю, що опинилася в складних життєвих обставинах;

вчитель, шкільний соціальний педагог чи психолог, лікар, дільничний міліціонер, інший фахівець соціальної сфери;

будь-який громадянин чи установа, які виявили дитину в складних життєвих обставинах.

Який термін перебування дитини в патронаті?

Оптимальний термін перебування дитини в патронатній сім’ї визначається відповідно до індивідуальних потреб дитини, виявлених обставин та їх впливу на стан дитини та не повинен перевищувати 3 місяців. В особливих випадках, за рішенням органу опіки та піклування, термін перебування під патронатом може бути подовжений, однак загалом не повинен бути більшим за 6 місяців.

Хто може стати патронатним вихователем?

громадяни України віком від 35 до 60 років (для жінки) і від 35 до 65 років (для чоловіка), які перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають на спільній житловій площі;

мають позитивний досвід сімейного виховання дітей;

мають житло (власне, орендоване чи на правах користування);

не мають судимості;

стан здоров’я яких дозволяє забезпечувати догляд та виховання дітей;

одна (один) з яких виконання обов’язків патронатного вихователя не поєднує з іншою трудовою діяльністю;

зібрали та надали відповідний пакет документів, необхідний для кандидатів у патронатні вихователі;

пройшли навчання та отримали довідку та рекомендації за результатами навчання за тренінговою Програмою підготовки сімей-кандидатів у патронатні вихователі.

Які основні завдання патронатних вихователів?

забезпечення догляду, виховання, збереження життя та здоров’я дитини в період її перебування в патронатній сім’ї;

соціально-педагогічна підтримка та сприяння медичній, психологічній і соціальній реабілітації дитини;

створення умов для підтримки контактів дитини з її біологічними батьками, родичами, окрім випадків, коли це може завдати шкоди життю і здоров'ю дитини;

підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в іншу форму сімейного виховання.

Які права патронатних вихователів?

брати участь в розробці договору про влаштування дитини у свою сім’ю;

отримувати інформацію про стан здоров’я, психічний та фізичний розвиток дитини, яка влаштовується у сім’ю;

визначати форми і методи виховання і розвитку дитини в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;

отримувати допомогу та консультації щодо догляду, виховання, розвитку дитини;

на супервізію та професійну підтримку;

представляти інтереси дитини у відповідних установах та організаціях в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;

звертатися до відповідних органів щодо вирішення питань, пов’язаних із забезпечення прав дитини, функціонування сім'ї;

відмовити у влаштуванні в свою сім’ю дитини старше 14 років або у разі, якщо влаштування дитини може негативно вплинути на задоволення потреб інших дітей, в т.ч. власних;

відпочивати у місці й у період оздоровлення влаштованих і біологічних дітей;

отримувати пільги передбачені чинним законодавством.

Які обов’язки патронатних вихователів?

нести персональну відповідальність за життя та збереження здоров’я дитини, тимчасово влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, її фізичний та психічний стан;

дотримуватися конфіденційності інформації про дитину та її батьків, що може завдати шкоди дитині та її сім'ї;

дотримуватися вимог договору про влаштування дитини.

Юридичними підставами встановлення патронату над дитиною є договір про патронат, який укладається за рішенням органу опіки та піклування, уповноваженим закладом, з сім’єю патронатного вихователя та батьками дитини.

Фінансування послуг патронату складається з оплати праці патронатного вихователя (п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи) та соціальних виплат на влаштованих під патронат (два прожиткові мінімуми на кожну дитину відповідного віку). Також у разі коли в сім’ї патронатного вихователя перебуває одночасно двоє і більше дітей, малюк віком до 1 року, дитина з інвалідністю, малолітня або неповнолітня вагітна, ВІЛ-інфікована дитина, розмір грошового забезпечення збільшується на 10% за кожну дитину, але сумарно не більш як на 50%. Також роботодавець (орган опіки та піклування) сплачує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування патронатного вихователя.

Інформацію про сімейний патронат, ролі та функції патронатних батьків Ви можете прочитати на сайті http://www.patronat.in.ua/about/,

СІМЕЙНІ ФОРМИ ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ

Бажання взяти на виховання дитину, народжену іншими, є ознакою нашої культури і виникає тільки у небайдужих до чужого горя, душевно щедрих і готових до самопожертви людей.

Сімейними формами виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

УСИНОВЛЕННЯ

Усиновлення – є найкращою із всіх можливих на сьогодні форм сімейного влаштування дитини, тобто прийняття її у сім’ю на правах рідної. Тільки ця форма влаштування з усіх існуючих має наслідком втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Усиновлення породжує між батьками (усиновителями) та дитиною взаємні права та обов’язки, які передбачені Сімейним кодексом України для батьків та їхніх біологічних дітей. Дитина може бути усиновлена з будь-якої форми влаштування: опіки, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, інтернатного закладу, якщо вона перебуває на обліку як дитина, котра підлягає усиновленню.

Якщо ви твердо вирішили усиновити дитину, Вам потрібно подати до служби у справах дітей за місцем Вашого проживання наступні документи:

- заяву про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі; у разі коли одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік);

- копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

- довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами державної податкової служби;

- копію свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;

- висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою;

- засвідчену нотаріально письмову згоду другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

- довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;

- копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.

Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі вищеперераховані документи.

Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.

Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів перевіряє їх на відповідність вимогам чинного законодавства, проводить бесіду із заявниками, складає акт обстеження житлово-побутових умов, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок. У разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі.

Заявники не беруться на облік кандидатів в усиновлювачі, якщо:

- подані документи не відповідають вимогам;

- у поданих документах є виправлення або дописки, не завірені в установленому порядку;

- заявники (один з них) не можуть бути усиновлювачами відповідно до статті 212 Сімейного кодексу України;

- різниця у віці між дитиною, яку бажають усиновити, та заявниками становить менш як п’ятнадцять років;

- житлове приміщення заявників перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані;

- у житловому приміщенні заявників неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини;

- під час обстеження житлово-побутових умов заявників та бесіди з ними або при вивченні їх документів виявлені обставини чи умови, які можуть мати негативні наслідки для виховання і розвитку дитини.

За власним бажанням або за рекомендацією служби у справах дітей громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть пройти курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Висновок про можливість бути усиновлювачами, строк дії якого становить один рік від дати видачі, видається кандидатам в усиновлювачі. Разом з ним повертаються документи, подані кандидатами в усиновлювачі.

Служба у справах дітей ознайомлює кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дітей, які перебувають на обліку та видає їм направлення для знайомства з дитиною.

Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини із заявою про бажання усиновити дитину.

Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів з’ясовує, чи згодна дитина на усиновлення і готує проект висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини видається особисто кандидатам в усиновлювачі для подання його до суду.

Якщо протягом місяця після подання заяви про усиновлення дитини до служби у справах дітей кандидати в усиновлювачі без поважних причин не з’явилися для отримання висновку або протягом місяця від дати його отримання не звернулись до суду із заявою про усиновлення дитини, вважається, що вони відмовились від усиновлення.

Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду.

ОПІКА, ПІКЛУВАННЯ

Опіка, піклування встановлюються для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, при прийнятті рішення про відібрання в них дитини і передачу її під опіку, хвороби батьків чи інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів таких дітей.

Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли 14-ти років і залишилися без батьківського піклування. Піклування – над неповнолітніми з 14 до 18 років.

Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. У разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування.

Особи, в сім’ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, зобов’язані пройти за направленням служби у справах дітей курс навчання з проблем виховання таких дітей в обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Родичі дитини, які мають намір взяти її під опіку, піклування, курс навчання не проходять.

Особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання наступні документи:

- заяву (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома з подружжя);

- довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену органами державної податкової служби;

- документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;

- копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);

- довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних;

- копію паспорта;

- висновок про стан здоров’я заявника, складений за формою;

- довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;

- письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів.

Строк дії документів становить дванадцять місяців з дати видачі.

Служба у справах дітей протягом 10 днів після отримання заяви складає акт обстеження житлово-побутових умов і готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної державної адміністрації, виконавчого органу міської ради або судом.

ПРИЙОМНА СІМ’Я

Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 26 квітня 2002 року "Про затвердження Положення про прийомну сім’ю".

Метою утворення прийомної сім’ї є забезпечення належних умов зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім’ї на виховання та спільне проживання.

Прийомні діти виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

За прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Рішення про утворення прийомної сім’ї приймається районною державною адміністрацією на підставі заяви сім’ї або окремої особи, які виявили бажання утворити прийомну сім’ю, за поданням відповідного висновку служби у справах дітей райдержадміністрації про можливість утворення прийомної сім’ї за результатами проходження курсу підготовки і рекомендацією обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

На підставі зазначеного рішення укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім’ї на виховання та спільне проживання.

Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім’я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Після утворення прийомної сім’ї постійно здійснюється її соціальне супроводження працівниками районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Для прийняття рішення про утворення прийомної сім’ї особа або особи, які виявили бажання її створити, подають службі у справах дітей за місцем свого проживання наступні документи:

- заяву кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім’ї;

- копії паспортів кандидатів у прийомні батьки; - довідку про склад сім’ї (форма № 3);

- довідку про доходи потенційної прийомної сім’ї за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

- документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;

- копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);

- довідку про проходження курсу навчання кандидатів у прийомні батьки, і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних;

- висновок про стан здоров’я заявників, складений за формою;

- довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім’ї, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом.

ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу".

Метою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі І-ІV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. За дітьми-вихованцями зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною державною адміністрацією на підставі заяви сім’ї, яка виявила бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей райдержадміністрації про наявність умов для його створення.

Для прийняття рішення про створення дитячого будинку сімейного типу кандидати у батьки-вихователі подають службі у справах дітей за місцем свого проживання наступні документи:

- заяву;

- копії паспортів;

- довідку про склад сім’ї (форма № 3);

- довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

- копію свідоцтва про шлюб;

- висновок про стан здоров’я заявників, складений за формою;

- довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;

Після подання кандидатами заяви, служба у справах дітей проводить обстеження матеріально-побутових умов проживання сім’ї та робить висновок про можливість створення дитячого будинку сімейного типу.

На підставі зазначеного рішення між батьками-вихователями та райдержадміністрацією укладається угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює служба у справах дітей.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Після створення дитячого будинку сімейного типу постійно здійснюється його соціальне супроводження працівниками районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Порядок влаштування дітей до сімейних форм виховання регулюється наступними документами:

- Законом України від 24.01.1995 № 24-95-ВР «Про органи та служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»;

- Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»;

- Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»;

- Положенням про дитячий будинок сімейного типу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»;

- Положенням про прийомну сім’ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім’ю».