Інформаційні матеріали до Дня підписання Гадяцького договору
16 вересня 1658 року в обозі під Гадячем було укладено унікальний політико-правовий документ – Гадяцьку угоду – договір. Незважаючи на те, що документ так і не набув чинності, втім, послужив основою багатьом наступним документам, які укладали представники козацької еліти щонайменше у наступні сто років.
Пропонуємо ознайомитися з деякими положеннями Гадяцької унії, аби переконатися чому її й досі вважають вершиною дипломатичної діяльності гетьмана Івана Виговського і його соратника Юрія Немирича.
Україна мала би стати третім повноправним членом Речі Посполитої поряд із Королівством Польським і Великим князівством Литовським як Велике князівство Руське. Цей договір мав би позитивно вплинути на розвиток української освіти, науки, книгодрукування, військової справи, судочинства тощо. Відповідно до Договору, в Україні повинні були діяти окремий український уряд, існувати свої армія, суди, трибунал, мали карбуватися національні гроші, а все правочинство планувалося вести українською мовою.
Козаки ставали провідною верствою в означеній державі (декларувалося, що саме військо налічуватиме 60 тисяч осіб), передбачалася повноправна участь православного духовенства у засіданнях сенату Речі Посполитої. За Гадяцькими пактами влада гетьмана поширювалася на обидва боки Дніпра, податки з України не сплачувалися до польської казни, а сенаторів до Польського сейму треба було обирати також і серед українців.
За Гадяцьким трактатом церква лишалася православною, без унії і незалежною. Одна з норм декларувала надання Києво-Могилянському колегіуму статусу академії та передбачала заснування ще нових академій. Крім того, Гадяцьким договором декларувалося, що колегії, училища і друкарні, скільки їх буде треба, вільно буде відкривати і вільно науками займатися і книги друкувати релігійні й полемічні.
Гадяцький трактат поставав як синтез козацького та шляхетського розуміння правильно організованого суспільства, він давав змогу закласти фундамент нової держави. Щоправда, втілити Гадяцькі пакти в життя Виговському не судилося: сейм настільки їх відредагував, що від рівноправності там не залишилося і сліду. Загальновідомий той факт, що коли козацькі посланці повернулися із сейму і дали Виговському почитати підсумковий документ, той у розпачі мовив: «Ти зі смертю приїхав і смерть мені привіз».
Гадяцька угода, яка набрала юридичної сили у травні 1659р., була лише блідою копією того сміливого документа, що з'явився на світ у вересні минулого 1658-го. Однак, ідея Гадяцького договору виявилася навдивовижу актуальною для всіх наступних поколінь козацького політикуму.
За принципами цього документа намагалися прописати умови протекції дипломати гетьманів Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Петра Дорошенка, Михайла Ханенка. До всього, гетьман Іван Мазепа уклав угоду зі шведським королем Карлом ХІІ на засадах Гадяцького трактату.
Протягом ХVІІІ століття інші чільні представники козацької старшини продовжували цікавитися угодою Івана Виговського. Так само, її переповідали всі відомі козацькі літописи кінця ХVІІ – ХVІІІ століть. Та і сьогодні історики й літератори продовжують досліджувати і постать справжнього борця за незалежність козацької України Івана Виговського, і його геніальний історико-правовий документ.
