Робота за сумісництвом стає основним місцем роботи

 Відповідно до частини другої статті 21 КЗпП працівник має право працювати на одному або одночасно на декількох підприємствах. Це дозволяє працівникам, крім укладання трудового договору за основним місцем роботи, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. Проте, може виникнути ситуація, коли необхідно змінити характер трудових відносин з сумісництва на основне місце роботи.  Згідно із частиною першою статті 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 КЗпП, та в інших випадках, передбачених законодавством. Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором. У зв'язку з цим, якщо працівник залишиться працювати на тій самій посаді в межах підприємства, переведення у розумінні статті 32 КЗпП, на думку фахівців Міністерства соціальної політики, не може бути застосовано (див. лист від 18.10.2017 р. N 446/0/22-17/134). У такому випадку Мінсоцполітики радить звільнити працівника з посади за сумісництвом, а потім прийняти на основне місце роботи за новим трудовим договором.
 

Головний державний

інспектор Управління Держпраці

у Полтавській області                                                                 Л.Д.Тіхонова